Названо регіон, де найдорожчі паї

В Україні діє механізм нормативно-грошової оцінки сільськогосподарської землі, який визначає мінімальну вартість кожного гектару. Ця вартість, своєю чергою, впливає на розмір обов’язкових виплат державі, зокрема – податків під час купівлі-продажу. Але в кожному окремому регіоні ця вартість – різна. Про це повідомляє depo.ua.

Детальніше про це розповідає Агроцентр.

Завдяки відкритому ринку українська сільськогосподарська земля стала товаром, який можна вільно купувати і продавати. Водночас право власності на землю тягне за собою не лише право цією землею користуватись та на ній заробляти, а й породжує певні обов’язки. В першу чергу – зі сплати податків та інших обов’язкових платежів. Аби визначити умовну вартість землі для розрахунку всіх цих “повинностей” було розроблено систему нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь. Що це за система та як визначається вартість українських чорноземів і не тільки.

Отже, якщо земля є товаром, то вона, як будь-який товар, повинна мати свою ціну. Для визначення вартості сільськогосподарської землі існує два механізми: нормативна та експертна оцінка. Експертна оцінка – невід’ємний атрибут будь-якої угоди щодо землі. Його проводять з метою визначення ринкової вартості об’єкта. І зазвичай саме визначені експертними установами суми відображаються у цивільно-правових угодах щодо земельних ділянок та прав на них.

Нормативна ж грошова оцінка – прерогатива держави і здійснюється за встановленими державою правилами. Це фактично – нижній поріг ціни на кожен український гектар. Державі це потрібно, аби визначити розмір земельного податку, державного мита при обміні, успадкуванні та даруванні земельних ділянок, орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та інших фіскальних опцій. І якщо у випадку проведення експертної оцінки спираються, переважно, на ринкові показники вартості того чи іншого наділу, то при нормативній оцінці застосовується своєрідна зрівнялівка, коли ціна визначається без врахування всіх особливостей тої чи іншої ділянки. Це – своєрідний показник “середньої температури по лікарняній палаті”.
Тобто можна сказати, що нормативна оцінка здійснюється у київських чиновницьких кабінетах. Факторами, які впливають на визначення ціни є дані з Державного земельного кадастру, Державного фонду документації із землеустрою, матеріалів природно-сільськогосподарського районування та бонітування ґрунтів у розрізі сільськогосподарських угідь. А також – ґрунтових обстежень минулих років – про це – трохи згодом.

В результаті всіх цих чиновницьких досліджень щорічно з’являється такий собі “довідник показників нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні”. Ціни в ньому виражаються у гривнях за гектар. А їх щорічне коригування відбувається з урахуванням грошової індексації.

Як можна побачити, довідник визначає різну вартість землі не лише щодо її призначення та використання, а й може суттєво відрізнятись у різних регіонах. Якщо подивитись на нормативну вартість, наприклад, ріллі, то можна побачити, що найдорожчою є земля у Черкаській, Чернівецькій і Харківській областях. Тут кожен гектар, за нормативом, вартує 32-33 тисячі гривень. Тоді як в інших регіонах, як, наприклад, на Волині, ціна визначена на значно нижчому рівні.

Пояснення цього феномену в тому, що при проведенні оцінки ключовим показником, на який спираються оцінщики, є сума потенційного доходу від використання землі як засобу виробництва протягом визначеного проміжку часу.

Фактично йдеться про рівень рентного доходу – грошей, які можна виручити при максимально ефективному використанні земельної ділянки відповідно до її цільового призначення. Відтак, зрозумілою стає різниця нормативної вартості між ріллею, пасовищами, сіножатями та багаторічними насадженнями: за розрахунками чиновників, саме сади, чия вартість є найбільшою, дають найбільший рентний дохід. Тоді як використання землі в якості пасовищ – є найменш рентабельним.