Я не згоден, що іноземний фермер в Україні дискримінований через землю, — нардеп Дмитро Соломчук

В березні створено Міжнародну асоціацію фермерів України, яка об’єднує аграріїв переважно з європейських країн. Її голова Мішель Терещенко розповів в інтерв’ю Latifundist.com, що основна мета асоціації — отримати право купувати в Україні землю с/г призначення, а також не допустити ухвалення законопроєкту №14390, який забороняє набувати у власність землю для осіб з множинним громадянством. 

Після публікації позиції нащадка відомої родини меценатів-цукрозаводчиків журналісти звернулися за коментарем до народного депутата Дмитра Соломчука, щоб показати інший погляд на земельне питання.

Він і ще чотири нардепи є співавторами законопроєкту №14390. В інтерв’ю Latifundist.com він озвучує протилежну думку — в воюючій країні дискримінований український фермер, а не європейський. Чому так — читайте далі.          

Latifundist.com: Пане Дмитро, іноземні фермери створили асоціацію, щоб побороти дискримінацію аграріїв з країн ЄС у питанні купівлі землі. Така проблема існує?     

Дмитро Соломчук: Давайте згадаємо, як приймалася земельна реформа у 2021 році. Однією з основних вимог і народних депутатів, і всієї фермерської спільноти була домовленість, що поки що іноземцям не можна купувати землю в Україні. Орендувати — без проблем, купувати — поки ні. 

Я знаю немало іноземних фермерів, які працюють в Україні, орендують тут землю. До них тут дуже добре ставляться, для них завжди, як кажуть, «червона доріжка» постелена. Всі розуміють, що країні потрібні інвестиції і досвід іноземців, тому до них відношення іноді навіть краще, ніж до українських фермерів.

Я читав інтерв’ю Мішеля Терещенко в вашому виданні. І я зовсім не згоден, що іноземний фермер в Україні дискримінований через землю. Навпаки, до іноземних інвесторів влада, виконавча і законодавча, ОТГ, чиновники в громадах, зазвичай максимально позитивно налаштовані. Якщо іноземний фермер хоче орендувати землю — йому обов’язково допоможуть. 

Latifundist.com: А придбати? 

Дмитро Соломчук: Вважаю, що це питання може підніматися виключно після того, коли завершиться війна. Коли українські фермери будуть більш-менш стабільно працювати, коли матимуть такі ж програми підтримки, як фермери в Європейському Союзі. Тоді, можливо, через 10-15 років після закінчення війни, можна буде розглядати законодавчі зміни щодо їх статусу. Але лише за умови, що така буде позиція українців, українських фермерів і суспільства. 

Я не бачу тут дискримінації. Навпаки, для українців, в тому числі і в сільський місцевості, йде активна мобілізація. Величезна кількість українців воюють, і не можуть скористатися своїм законним правом купувати землю. Вони в окопах, українські військові віддають свої життя за кожен метр української землі, і за право України бути незалежною. Тому ми не можемо зараз дозволяти її продаж іноземцям. 

Latifundist.com: В січні почав діяти закон про множинне громадянство для п’яти країн: Канади, Німеччини, Польщі, США та Чехії. Відповідно, фермери з двома паспортами теоретично отримали право купувати українську землю. Вам відомо про такі завершені угоди?       

Дмитро Соломчук: Юридично це дуже спірне питання, його різні експерти по різному трактують. Наскільки я розумію, то зараз громадяни цих п’яти країн мають право купувати землю в Україні. Але на сьогодняшній день я не знаю про випадки, щоб іноземці отримали у власність землю в Україні. 

Latifundist.com: Тому ви і група нардепів зареєстрували законопроект №14390, який забороняє купувати землю людям, які отримали громадянство України в спрощеному порядку. 

Дмитро Соломчук: Так, на це є причини. Уявіть, є фермер з Євросоюзу, який зараз отримав громадянство України. В своїй країні він має доступний лізинг, доступні кредити, йому доступні десятки програм підтримки, величезні дотації по €300-600/га. Далі він приїжджає в Україну, і може легко купити тут землю, йому це набагато простіше, ніж українському фермеру. Наш аграрій взагалі неконкурентноздатний в Україні, порівняно з європейським. Як законодавці, ми маємо захистити українців і повернути баланс.

Latifundist.com: Іноземні фермери хочуть дати своїм дітям можливість успадкувати землю, щоб мати передбачуваний бізнес вдовгу. Якщо такої можливості немає — вони просто не будуть інвестувати в Україну.

Дмитро Соломчук: Я не згоден з думкою, що іноземці не хочуть інвестувати в українське сільське господарство. З того, що я бачу — навпаки, вони досить активно інвестують в нього. Є досить багато середніх господарств з повністю іноземними власниками, з банком землі 4-5-10 тис. га, є і великі агрохолдинги з 40-50 тис. га.   

Я дуже поважаю іноземних інвесторів. Вони без питань можуть купувати промислову землю, будувати свої заводи з агропереробки, свої елеватори. Але українська земля належить українцям, і паї мають належати українським громадянам. 

Latifundist.com: «Шахматка» є великою проблемою іноземного фермера. Наприклад, власник паю відмовився продовжувати оренду іноземцю, бо хоче продати землю. Іноземний фермер і хотів би купити цей пай, щоб на полі не з’явився клаптик землі іншого фермера, але не має права. Чому б не дати йому таку можливість?  

Дмитро Соломчук: Це питання виникає не лише у фермерів-іноземців, а в усіх фермерів України. Зараз питання «шахматки» вирішуються у межах одного масиву, але на засіданні аграрного комітету 7 квітня ми обговорювали це питання. Готуємо від комітета звернення до відповідних державних інституцій, щоб це могло регулюватися в межах громади. 

Тому «шахматка» — це болюче питання для всіх. Маємо напрацювати рішення, щоб всі вільно обробляли свої поля по технології. Особливо це важливо, якщо поряд органічне землеробство знаходиться, бо за органікою наше майбутнє. 

Я розумію, що пана Мішеля найбільше турбує питання землі у власності. Настільки, що він створив асоціацію іноземних фермерів. Те, що іноземні аграрії об’єдналися в одну асоціацію — це дуже позитивно. Але мені цікаво, чи буде асоціація відстоювати в Брюсселі свої права, і права всіх фермерів України?

Latifundist.com: Маєте сумніви, що вони займатимуться чимось окрім земельного питання?

Дмитро Соломчук: На сьогоднішній день я цього не побачив. Тем дуже багато: доступ до програм допомоги ЄС, відстоювання прав українських фермерів при імплементації законодавства ЄС, реалізація нашими фермерами цього законодавства.

Цього року фермери несуть шалені витрати, в тому числі через добрива та пальне. Особливо це буде помітно в цьому та наступному роках. Нардепи нашого комітету постійно на онлайн-нарадах з парламентаріями з ЄС. Обговорюємо інтеграцію, імплементацію законодавства, всі їхні вимоги до вступу. Мені здається, що французу, німцю, поляку, громадянину ЄС взагалі, набагато простіше знайти парламентарія в своїй країні. Приїхати і сказати йому: дивись, я працюю в Україні, і я буду відстоювати там свій бізнес, допоможи мені. 

Latifundist.com: Асоціація створена минулого місяця. Ймовірно, щось подібне може бути в майбутньому. 

Дмитро Соломчук: Так, але мене дивує, коли різко створюється асоціація, в якої головне питання — земля, а не критичні проблеми аграріїв. Іноземні фермери, котрі працюють в Україні, майже всі мають господарства і в себе вдома. Але я ніколи не чув, навіть до створення асоціації, щоб іноземні фермери з України влаштували мітинг чи забастовку на кордоні або в Брюсселі. Мовляв, ось ми приїхали, ось наш мітинг, відкрийте експорт української продукції. Зараз це гра в одну сторону, в одні ворота. А в футбол в одні ворота не грають, для цього їх потрібно двоє.

Я закликаю іноземних фермерів доєднуватися до спільної роботи з українськими нардепами, доєднуватися до роботи з українськими асоціаціями, відстоювати права українських фермерів в Брюсселі і в парламентах, урядах своїх країн. Поки що я такої позиції не бачу. 

Latifundist.com: Для вступу в ЄС Україна має відкрити ринок землі для громадян ЄС. Тобто зараз іноземні фермери хочуть отримати те, що і так отримають у випадку нашого приєднання до ЄС.

Дмитро Соломчук: Вперше про вступ України в Європейський Союз активно заговорили десь у 2004 році. Сьогодні на дворі 2026-й, али ми ще не в ЄС. І я вважаю, що Євросоюз, як величне об’єднання з західними поглядами і сучасними технологіями, має зробити крок назустріч для українських фермерів. Відкрити для них європейські програми по підтримці, страхуванню, технологіям, лізингу, кредитуванню. Дати їм європейські дотації. Можна почати з тих же іноземців, які працюють в Україні, а далі розширити підтримку на усіх фермерів. Але має бути певний рух уперед.

Latifundist.com: А зараз його немає?

Дмитро Соломчук: На вимогу Брюсселя, навесні 2025 року Верховна Рада прийняла закон про Виплатну агенцію, через яку надаватиметься європейська підтримка. Агенцію створили. І вже на той момент я чув обіцянки, що на 2025 рік частково будуть доступні європейські програми для українських фермерів. Зараз 2026 рік, але, на жаль, нічого немає.

Тому як тільки ми станемо повноправними членами ЄС, Україна буде керуватися законодавством ЄС. Але і в такому випадку земля не має продаватися будь-кому. Як і в ЄС, в нас мають бути внутрішні вимоги до покупця — десь щодо освіти відповідної, десь щодо практичного досвіду в агро. 

Latifundist.com: Теоретично українець має право придбати землю в ЄС. 

Дмитро Соломчук: Повірте, навіть маючи в наявності кошти, ви можете приїхати в Німеччину чи Францію, але не придбаєте там навіть кілька гектарів землі. Я не кажу вже про 10 тис. га, які може купити в Україні громадянин України. Чим це не дискримінація?  

Тим більше, український аграрій теж дискримінований в ЄС. Наприклад, українське переробне підприємство хоче вийти на ринок ЄС. Для цього воно самостійно імплементує в себе європейські стандарти і регламенти, інвестує шалені кошти в техпроцес, щоб продукція була ідентичною виробленій в ЄС. А потім ця продукція все рівно підпадає під квотування. Гроші витрачено, а вільного дотупу на ринок ЄС немає. Хіба це не дискримінація? 

Це стосується і законодавства про пестициди і ЗЗР, благополуччя тварин тощо. Якщо наш фермер використовує виключно європейські пестициди і хімікати, якщо тваринницький комплекс побудований відповідно європейських стандартів, де забої, обробка, логістика згідно європейських стандартів, то чому нам вводять обмеження? Виведіть тоді таку продукцію з-под квот, хоча б з цього почніть. 

Latifundist.com: Що ще варто реформувати в українському земельному законодавстві? 

Дмитро Соломчук: В принципі, по земельній реформі більше питань не бачу. Земельна реформа за ці роки принесла пайовикам набагато вищу орендну плату, з’явилась конкуренція, особливо за якісні ділянки.

Зрозуміло, чому навколо придбання землі такий ажіотаж. Зараз складно придбати землю, тому що люди не поспішають реалізовувати цю інвестицію задешево. Заїдьте в село в радіусі 50 км від обласного центру, не в прифронтовій області. Рівне, Тернопіль, Львів, Житомир, Кропивницький — там люди взагалі продавати землю не хочуть. Кажуть: для чого? 

Тим паче, під час війни земля — хороша інвестиція, яку майже неможливо зруйнувати чи пошкодити, як квартиру, будинок чи складські приміщення. Українці після реформи переосмислили землю як інвестицію, і більше цінують цей вид приватної власності. 

Повторюсь щодо іноземців — я знаю багато фермерів з Європи, які працюють в Україні. Хтось з 2006 року, хтось з 2008-го, всі орендують землю. У когось земля в оренді на 15-20 років, хтось взагалі на 40 і більше підписав договір. Тому я не бачу проблеми з стабільністю бізнесу — це достатній строк, щоб прогнозувати на роки свою роботу і прибутки.