Законопроєкт №15123: що зміниться для фермерів прифронтових регіонів і деокупованих земель

Поки одні аграрії сіють і збирають врожай у відносній безпеці, інші роблять те саме під постійною загрозою обстрілів — або взагалі не мають змоги обробляти землю, яка юридично залишається їхньою. Попри це, мінімальне податкове зобов’язання нараховується однаково для всіх. Саме цю прогалину намагається закрити законопроєкт №15123, зареєстрований 2 квітня 2026 року.

Головний ініціатор документа — народний депутат України, член аграрного комітету Верховної Ради та голова наглядової ради фонду «Жнива Перемоги» Дмитро Соломчук. В інтерв’ю AgroNews він пояснює, що конкретно змінить закон для фермерів прифронтових і деокупованих територій, як захищений документ від зловживань і чому менший податок зараз може виявитися більшою вигодою для громади в перспективі.

✅МПЗ – це тема, яка викликає багато запитань у фермерів. Розкажіть простими словами: що таке мінімальне податкове зобов’язання, як воно розраховується сьогодні в Україні і чому аграрії, які працюють у прифронтових областях, опинилися в несправедливих умовах порівняно з тими, хто працює в тилу?

Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) – це фактично гарантований мінімум податків із кожного гектара землі. Держава визначає певну планку, і якщо аграрій сплатив менше – він має доплатити різницю, незалежно від того, чи був прибуток.

Сьогодні МПЗ розраховується через спеціальний коефіцієнт «К», визначений Податковим кодексом. У спрощеному вигляді формула виглядає так: МПЗ = НГО × К × площа, де НГО – нормативна грошова оцінка землі, а К – встановлений державою коефіцієнт (зараз він відповідає рівню податкового навантаження, закладеному в систему МПЗ).  З 2025 року і на період воєнного стану цей коефіцієнт становить 0,057.

У мирний час така модель працює як інструмент детінізації. Але в умовах війни вона дає зворотний ефект. Фермери у прифронтових регіонах часто не мають змоги обробляти землю, втрачають врожай або працюють у збиток. Попри це, податкове навантаження для них залишається таким самим, як і для господарств у відносно безпечних тилових областях.

У результаті виникає системна несправедливість: ті, хто працює в умовах підвищеного ризику або взагалі не має можливості вести діяльність, змушені виконувати ті самі податкові зобов’язання, що й ефективні господарства в стабільніших умовах. Це питання не лише податкової політики, а й базового принципу рівності умов ведення бізнесу під час війни.

✅ Ви зареєстрували законопроєкт №15123. Розкажіть, у чому його головна суть і що конкретно зміниться для фермера, якщо він стане законом?

Суть законопроєкту №15123 – у запровадженні справедливішого підходу до МПЗ для фермерів, які працюють у зоні ризику. Документ пропонує на період воєнного стану суттєво зменшити податкове навантаження для аграріїв на територіях можливих бойових дій і деокупованих землях.

Ключова зміна – при розрахунку МПЗ для таких земель застосовуватиметься значно менший коефіцієнт (0,025), що фактично знижує суму мінімального податкового зобов’язання у рази.

Крім того, для частини деокупованих територій, які тривалий час були в окупації, пропонується взагалі не застосовувати вимогу мінімального податкового навантаження. Це важливо, адже багато з цих земель або не обробляються, або потребують значного часу і ресурсів для відновлення.

Якщо закон буде ухвалений, для фермера це означатиме просту річ: податки більше не нараховуватимуться “за шаблоном”, без урахування реальних умов. Ті, хто працює під обстрілами або відновлює господарство після окупації, отримають менший фінансовий тиск і більше можливостей втриматися на плаву. Фактично йдеться про спробу вирівняти правила гри, щоб аграрії у прифронтових регіонах платили не так само, як у тилу, а відповідно до тих умов, у яких вони реально працюють.

✅ Хто конкретно потрапляє під дію закону? Як фермер може перевірити, чи є його земля в офіційному Переліку територій бойових дій? І що робити тим, чиї ділянки туди не включені, хоча фактично знаходяться під ризиком?

Під дію законопроєкту №15123 потрапляють земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях можливих бойових дій та на деокупованих територіях, що були в окупації п’ять і більше місяців, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Не поширюються норми щодо мінімального розміру мінімального податкового навантаження на земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на деокупованих територіях, що були в окупації п’ять і більше місяців.

Перевірити, чи потрапляє земля під дію закону, фермер може виключно через офіційний Перелік, який формує Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Орієнтиром є не лише конкретна ділянка, а насамперед статус території (громади або населеного пункту), де вона розташована.

Але проблема в тому, що цей Перелік не завжди встигає за реальною ситуацією на місцях. Є випадки, коли господарства фактично працюють під обстрілами або в зоні ризику, але формально їх територія не включена до списку. У такій ситуації варіанти обмежені: фермери можуть звертатися до місцевої влади або профільних асоціацій із ініціативою щодо внесення території до Переліку, адже саме офіційний статус є підставою для застосування податкових пільг.

✅ Коефіцієнт знижується з 0,057 до 0,025 – майже вдвічі. Як ви розраховували саме цю цифру? 

Зменшення коефіцієнта до 0,025 не є результатом суто математичного розрахунку. Чинний коефіцієнт 0,057 відображає стандартний рівень податкового навантаження в межах МПЗ, який застосовується для звичайних умов господарювання. Натомість для прифронтових і деокупованих територій, де аграрії працюють в умовах підвищених безпекових ризиків, втрати врожаю, руйнування інфраструктури та обмеженої економічної діяльності, було закладено підхід зменшення фіскального навантаження до мінімально можливого рівня, який дозволяє зберегти дію МПЗ, але не робить його критичним для бізнесу. Коефіцієнт 0,025 – це компромісне рішення між збереженням принципу мінімального податкового зобов’язання і необхідністю підтримати агровиробників, які фактично працюють у воєнних умовах.

✅ Чи є ризик зловживань, наприклад, реєстрація підприємств «на папері» в прифронтових зонах заради зниженого коефіцієнта. Як закон від цього захищає?

Теоретично такий ризик завжди обговорюється, коли вводяться будь-які територіальні податкові пільги. Але в цьому випадку важливо, що закон прив’язаний не до місця реєстрації підприємства, а до місця розташування земельної ділянки. Тобто отримати знижений коефіцієнт 0,025 можна лише тоді, коли земля реально знаходиться на території, яка офіційно включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих. Саме це суттєво зменшує простір для маніпуляцій, бо змінити “на папері” місце розташування землі неможливо – воно фіксується в державних реєстрах.

Додатково контроль забезпечується через податкову звітність і дані земельного кадастру, де чітко видно, де саме знаходяться ділянки та який у них статус. Тобто сама логіка закону мінімізує можливість штучного “перенесення” бізнесу в пільгову зону. У підсумку ризик зловживань не виключається повністю, але він значно обмежений за рахунок прив’язки не до юридичної адреси компанії, а до конкретної земельної ділянки та її офіційного статусу.

✅ Місцеві бюджети цих областей і так виснажені війною. Чи означає зниження МПЗ менше надходжень коштів до громад?

Тут важливо дивитися на контекст. Йдеться про території, де податкова база вже суттєво зруйнована війною: частина земель не обробляється, частина господарств працює зі збитками або втратила врожайність через бойові дії. Тобто в багатьох випадках МПЗ сьогодні не є “додатковим доходом”, а фактично перетворюється на боргове навантаження для аграріїв.

Логіка законопроєкту полягає в тому, що короткострокове зменшення фіскального тиску має дати можливість зберегти виробників у цих громадах. Бо без цього ризик значно більший – втрата самих платників податків, які можуть зупинити діяльність або піти з ринку. Це не просто “мінус до бюджету”, а спроба балансувати між поточними надходженнями і збереженням економічної активності громад у середньостроковій перспективі.

✅ Якщо закон ухвалять, які наступні дії? Чи є у вас інші законодавчі ініціативи для прифронтових аграріїв, крім податкового питання?

Якщо законопроєкт №15123 буде ухвалений, для аграріїв це означатиме, що зниження коефіцієнта та інші норми почнуть застосовуватися автоматично до земель, які відповідають критеріям закону і включені до офіційного Переліку територій.

Водночас це лише один із напрямів більш комплексної роботи. Ми щодня працюємо над тим, щоб покращувати умови для роботи фермерів. Окрім податкових рішень, важливо розглянути і прийняти інші законодавчі ініціативи, які впливають на всю систему агросектору. Зокрема законопроєкт №14390 щодо заборони купівлі сільськогосподарської землі іноземцями, законопроєкт №13312 про розширення доступу українських виробників до полиць магазинів.

Також у роботі перебувають законопроєкти, спрямовані на спрощення та здешевлення реєстрації сільськогосподарської техніки, і на посилення контролю та боротьбу з фальсифікованими ветеринарними препаратами.

Усі ці рішення разом формують системний підхід до підтримки агросектору і мають на меті створити більш справедливі та ефективні умови роботи для українських фермерів.

✅ Багато ваших колег підтримало законопроєкт, зокрема 72 депутати стали співавторами. Що ця підтримка означає для вас? І чи дає це впевненість, що він буде прийнятий швидко?

Те, що до законопроєкту долучилися 72 народні депутати, насамперед означає, що проблема є спільно усвідомленою в парламенті. Це не ініціатива однієї людини, а рішення, яке має широку політичну підтримку і відображає запит від аграріїв з прифронтових територій.

Для мене це сигнал, що колеги розуміють масштаб викликів, з якими сьогодні працює агросектор у зоні ризику, і готові спільно шукати рішення. Така кількість співавторів також підсилює позиції законопроєкту в парламентській процедурі.

Щодо швидкого ухвалення, варто зазначити, що будь-який закон проходить обговорення, доопрацювання і голосування. Та безумовно, широка підтримка підвищує шанси, що документ буде розглянутий пріоритетно і знайде необхідну підтримку в сесійній залі.