Дмитро Соломчук: Зброя та хліб: чому Захід має негайно “помножити на нуль” Росію

Протягом понад півтора місяця героїчної оборони України заклики про необхідне озброєння лунають в усіх владних кабінетах європейських країн. Без сумніву, це ключове прохання, ба навіть вимога України, яка стоїть на захисті європейської безпеки.

Аргументів наданню зброї України є чимало. Серед них бомбардування цивільних, звірства на окупованих територіях, необдумана безпекова політика стосовно росії протягом останніх десятиріч, та і, власне, сам відкритий напад на суверенну європейську країну у 21 столітті, що є нонсенсом і викликом для усіх цивілізованих демократій.

Але є ще один аргумент. Він не менш сильний і матиме жахливі наслідки для усього світу. Голод і глобальна міграція.

Розберемося, чому. Україна – визначальний гравець на світовому ринку продовольства: 48% світового ринку соняшникової олії, провідні позиції в експорті курятини, яєць, пшениці. І коли почали руйнуватися ланцюги доставок через війну в Україні, європейські та світові політики нарешті зрозуміли нашу роль на цій арені.

Україна постачає левову частку агропродукції на світовий ринок. Вдумайтеся, лише Єгипет імпортує з України 80% пшениці, Ліван – понад 50%.

За понад місяць війни ціни у світі підскочили на продовольство в середньому на 13%.  Це найбільший стрибок за останні 60 років.

Що виросло у ціні: рослинні олії – 23%, крупи – 17%, цукор – 7%, М’ясо – 5%.

Ситуація погіршується ще і через те, що до війни через погані врожаї була і так висока ціна на пшеницю (найвища за останні 10 років). Китай, який її найбільше споживає і виробляє, використовував врожаї здебільшого для власних потреб, але через повені виходить на глобальний ринок і закуплятиме рекордні обсяги пшениці, щоб компенсувати втрати.

Причини збоїв постачання агропродукції на світові ринки очевидні.

Майже увесь експорт йшов через наші морські порти на півдні. Нині це неможливо. Уряд і Аграрний комітет Ради працює над розв’язанням цього питання: разом з Польщею готуємо “сухий порт”, щоб експортувати нашу продукцію сушею, Литва теж планує відправити тестовий поїзд із 2 тисячами тонн агропродукції до литовських морських портів. Ці та інші заходи зможуть налагодити зірвану логістику, але дуже складно в нинішніх умовах відновитися на усі 100%. За оцінками консалтингової компанії Barva Invest, у сховищах на продаж залишається близько 25 млн тонн пшениці та кукурудзи. Якщо припустити, що ці обсяги вціліли, то залізницею їх можна вивезти за три роки.

Внаслідок війни встановлені обмеження на експорт агропродукції, а нинішня посівна вважається однією з найважливіших за всю історію. Наші аграрії герої, адже проводити посівну під ракетними обстрілами не так вже і легко. На Запоріжжі, наприклад, техніка виходить у поле лише після перевірки на наявність мін, адже лінія фронту за декілька десятків кілометрів.

Про зірвану посівну на тимчасово окупованих територіях, думаю, зазначати зайвий раз не варто.

Якими будуть наслідки війни в Україні для світу в продовольчому аспекті?

1. Підвищення цін. Воно відчутно вже зараз б’є навіть по кишені багатим країнам. Ефект посилюватиметься. Бідні країни, які вже були на межі голоду, просто не зможуть закупити за високими цінами агропродукцію, а через високу конкуренцію переналаштувати логістичні поставки вже складно. Наприклад, той же Єгипет закуповує зерно в Румунії бартером за власні добрива.

2. Голод. За даними ООН, вони вдвічі збільшують забезпечення харчами бідні країни. Ситуація стає гіршою буквально кожного дня.

3. Хаос та міграція. Історія показує, що причиною повстань і збройних конфліктів у бідних країнах переважно стає голод. Саме “холодильник” змушує людей вийти на вулиці, шукати на що прогодувати свою сім’ю. Голод, бідність, хаос змушують виїхати в іншу країну. Географічно мова йде переважно про Північну Африку і Близький Схід. Саме звідти Європа вже пережила не одну хвилю біженців, звідти їх слід очікувати знову.

Якщо вже найближчим часом не завершити війну в Україні, великі черги  біженців стоятимуть у чергах під європейськими кордонами. Вони шукатимуть кожну шпарину у кораблях, автомобілях, літаках, щоб дістатися багатих країн і отримати мінімальне забезпечення. Вони десятками, зі своїми сім’ями, пливтимуть на човнах, щоб вижити.

Зупинити їх буде неможливо, і європейські країни із “фінансовою подушкою” будуть стояти не перед вибором давати/не давати Україні зброю. А шукатимуть вихід із ситуації, яка загрожуватиме їх безпеці. Це буде колапс.

Війну завершити можливо. Українці – найсміливіша нація світу, яка фахово і потужно обороняється на своїй землі. Усе, що нам потрібно – воля країн Заходу, консолідація, якої не було раніше. Потрібно вдарити по усіх найболючіших місцях рф, поставивши пріоритетом майбутнє Європи, а не меркантильні інтереси кожної країни.

Нам потрібна зброя і сильна позиція цивілізованого світу у знищенні такої РФ.

Аргументи у нас є. Воля до перемоги – теж.

Автор: Дмитро Соломчук – народний депутат України, член Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики.