Воля до перемоги: спортсмени, які не здалися

Травми – нічний жах будь-якого спортсмена. 

Ні промах із пенальті у вирішальний момент, ні неправильно виконаний елемент у фіналі Олімпіади не такі страшні, як небезпека назавжди зав’язати з улюбленою справою.

Причому це може статися далеко не тільки під час тренувань або змагань. 

Едуардо да Сілва

Бразильський хорват міг стати для лондонського “Арсеналу” якщо не новим Тьєррі Анрі, то як мінімум добротним гравцем, який забиватиме свої 20 голів за сезон. Та все змінилося за один вечір 23 лютого 2008 року. У матчі з “Бірмінгемом” Едуардо зіткнувся з Мартіном Тейлором та отримав відкритий перелом ноги.

Рік відновлення, стомлюючі тренування та, нарешті, повернення. Правда, Сілва був уже зовсім не той. З гравця основного складу лондонців він перетворився на нападника-джокера, який виходить ближче до кінця другого тайму. На більше в Едуардо просто не вистачало сил. Незважаючи на те, що у 2009 році з ним переуклали контракт, усім було зрозуміло, що бразильський хорват уже не тягне рівень АПЛ і з ним треба розлучатися.

Слід додати, що наразі “Арсенал” показує гарний результат – 4 місце і 54 очок в АПЛ. Наступний матч цього турніру запланований у підопічних Артети на 4-е квітня з “Крістал Пелас”. У багатьох букмекерських конторах вже можна переглянути коефіцієнти на цю гру. Деякі БК об’єднали технології ставок з лотереєю, щоб зробити беттинг ще цікавішим. Докладніше про ставки на лотерею у букмекерській конторі можна дізнатися тут.

Згодом Едуардо да Сілва перейшов до донецького “Шахтаря” і став там одним із найзначніших гравців. За допомогою Сілви “гірникам” вдалося завоювати чотири чемпіонства та чотири Кубки України. Непогано себе показував Едуардо і в міжнародних матчах, допомагаючи “Шахтарю” здобувати яскраві перемоги у ЛЧ та ЛЕ. Але вік і травми все ж таки дали про себе знати, у 2016 році форвард пішов з українського клубу. 

Патрік Баттістон

Незважаючи на всі досягнення Баттістона, – а він багаторазовий чемпіон Франції та володар Кубка Європи – за межами П’ятої Республіки його пам’ятають за інцидент із голкіпером збірної ФРН Тоні Шумахером у півфіналі чемпіонату світу-1982.

Французи могли зробити серйозну заявку на прохід у фінал за півгодини до кінця матчу. Баттістон раптово виявився найближчим до воріт, отримав відмінний пас від Мішеля Платіні і вийшов віч-на-віч з воротарем. Шумахер не придумав нічого кращого, як стрибнути в Баттістона всією масою свого тіла, щоб завалити його на газон.

Платіні пізніше розповідав, що Баттістон після зіткнення міг померти. Перші кілька секунд у нього не промацувався пульс, обличчя було блідим. Медики оперативно доставили захисника до лікарні та поставили діагноз: перелом шийних хребців та велика травма щелепи. Після такого справді можна більше не стати на ноги. А Шумахер не одержав навіть жовту картку. Збентежені таким суддівським свавіллям французи спочатку програли в додатковий час, а в матчі за третє місце взагалі втратили навіть бронзові медалі: найкращі гравці збірної відмовилися грати після травми Баттістона і на поле вийшов резервний склад.

Але історія француза була далекою від завершення. Він семимильними кроками йшов на поправку, вже за кілька місяців приступив до тренувань, захопив ще одне чемпіонство з “Бордо” та вивів збірну на ЧЄ-1984, на якому Франція виборола “золото”. Так легендарний француз повернувся на поле після страшної травми лише для того, щоб стати ще сильнішим.

Маріо Лем’є

Історія канадського “Супермаріо” – одна з найбільш надихаючих в історії світового хокею. Йому довелося перенести неймовірну кількість операцій та реабілітаційних процедур, але щоразу він повертався на лід ще сильнішим гравцем, ніж раніше.

Наприкінці вісімдесятих він творив щось неймовірне. Борючись з гострими болями в спині, Лем’є грав найкраще в НХЛ, набираючи по 100 і більше балів практично кожен сезон. Перед розіграшем Кубка Стенлі-90 лікарі діагностували у нього зсув дисків та прооперували хокеїста. Проте біль не минув. Виявилося, що хірурги використовували нестерильні інструменти та занесли до хребта гравця інфекцію. У 25 років Маріо кілька місяців був прикутий до лікарняного ліжка. У пресі говорили про завершення кар’єри.

Але “здатися” – це не про Лем’є. Він пройшов курс реабілітації і вже за рік знову опинився на майданчику. А потім двічі поспіль допоміг рідним “Пенгвінз” виграти найпрестижніший трофей клубного хокею. Усього через півроку після другого Кубка Маріо виявили хворобу Ходжкіна.

Провести кілька місяців у лікарні та повернутися до хокею лише на півтора сезони, щоб дізнатися про свою злоякісну пухлину. Багато хто б не витримав, але тільки не Лем’є. Він точно знав, що переможе будь-яку хворобу і ще допоможе Піттсбургу. Через різні болячки, що розкривалися то тут, то там, хокеїст повністю пропустив сезони 94/95,97/98,98/99 та 99/00. Але коли “Супермаріо” грав – він неодмінно був одним із найблискучіших гравців “Пенгвінз”.

З 2000 року великий гравець, який подолав усі свої проблеми, провів ще шість сезонів. За цей час він виграв Олімпійські ігри та чемпіонат світу з Канадою, а також регулярно брав участь у матчі всіх зірок. Кар’єру він закінчив у 40 років, а потім став власником рідного клубу, привівши його до перемог ще неодноразово.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: