Сім’я з Дніпра виробляє сири у селі (фото, відео)

Сім’я з Дніпра купила ферму в області і виготовляє там натуральні козячі сири. 15-річна Дарина Лещенко написала про них матеріал на конкурс для “Агро-Центр” у формі листа сестрі.

Далі наводимо текст без змін:

Лист найдорожчій людині

Привіт, моя улюблена кузина! Сподіваюся, що ти оцінила назву… На жаль, моя подорож по Україні підійшло до кінця, а ми так і НЕ зустрілися з тобою. Але я впевнена, що незабаром я обов’язково до тебе приїду. У цьому листі я б хотіла розповісти тобі про цікаве місце, в якому мені вдалося побувати.

У липні під час туру по селу Петриківка я познайомилася з прекрасною людиною, яка запропонувала мені відвідати ферму “Марусині кози”. Ось так і почалася моя чудова подорож у світ фермерської справи. Я усвідомила, що людина і природа – це нероздільне ціле, яке не може існувати окремо. Мені довелося побачити, наскільки щасливими можуть бути люди, що живуть в тісному контакті з природою. За враженнями ці три дні пролетіли, як одна мить. Але навіть за цей невеликий термін я встигла зануритися в дух сільського життя: зустрічі з світанками та заходами сонця під звуки природи і запах свіжоскошених трав. Я зрозуміла, як прекрасно, коли всі твої органи чуття отримують постійну насолоду.

Ти знаєш, що я можу дуже довго описувати красу природи, але все ж на цей раз мені доведеться зупинитися, так і НЕ списавши два листи, як зазвичай я це роблю, оскільки, знаючи плани твоєї родини, я взяла невеличке інтерв’ю у власників ферми “Марусині кози” з порадами для вас. Але для початку, передісторія.

Організатори ферми Євген і Марина – це справжні ентузіасти і професіонали своєї справи. Саме тому за два роки вони змогли створити ферму, аналогів якої я не зустрічала досі, оскільки в ній знайшли місце всі складові ідеальної ферми: сімейна любов і тепло, девіз “якість понад усе”, інноваційні технології та унікальна рецептура.

Марина та Євген своєю діяльністю вибрали сироваріння. Свої перші сири вони варили в каструлі будинку, не маючи нічого крім величезного бажання займатися улюбленою справою.

“Дуже важливо, – каже Марина, – це знайти клієнта і продати свій продукт. Вивчіть цих людей, з’ясуйте, чому вони у вас купили і чи готові купувати ще. Це все потрібно, щоб перевірити свою ідею на життєздатність. Якщо після всіх цих кроків ви не перегоріли, сповнені сил і так само затято вірите в себе, то вже підказки не потрібні, ви самі будете знати, що вам робити далі “

Експериментуючи вдома з сирами, Євген і Марина зрозуміли, що якість сиру безпосередньо залежить від молока, з якого він вариться. Козяче молоко ніхто не міг дати в потрібному обсязі і необхідної якості, тому було прийнято рішення розводити кіз самостійно. Весь досвід пари в цій сфері обмежувався дитячими спогадами Марини, коли вона проводила літні канікули у бабусі в селі. За 3 місяці вони об’їздили всі села в радіусі 70 км від Дніпра, побували не тільки на діючих господарствах, а й на занедбаних фермах, дивилися, як все влаштовано, спілкувалися з власниками і робітниками. Так потроху почала вимальовуватися картина того, що необхідно для роботи.

У підсумки, Євген і Марина купили діючу ферму з козами. Фермерам потрібен була рік, щоб розібратися у всіх процесах, пов’язаних з тваринами і підібрати працівників. Ще рік – на будівництво сироварні і підбір обладнання.

На даний момент Євген і Марина поступово рухаються до своєї мети – запуску виробництва натуральних сирів.

“Підбір кадрів став найскладнішим питанням, – зазначив Євген, – рано чи пізно приходить такий момент, коли ти розумієш, що необхідно шукати людей і перекладати на них частину обов’язків. Так як ми працюємо з тваринами, персонал дуже важливий. Все повинно бути виконано вчасно – доїння, роздача корму, переробка молока і т.д. Випадання або зупинка якогось процесу впливає на кінцевий результат”

“Перш ніж довірити своє дітище найманим працівникам, переконайтеся, що ви взяли на роботу тих людей, на яких ви зможете покластися, і які будуть готові пройти цей складний шлях разом з вами”, – говорять наші ентузіасти. Вони впевнені, що ферму не можна просто взяти і побудувати, її потрібно прожити.

Сподіваюся, ця історія була для тебе пізнавальною і цікавою. Бажаю вам удачі і натхнення, а також сподіваюся, що для тебе і твоєї сім’ї все тільки починається.

Нарешті хотіла б швидко відповісти на твоє запитання з минулого листи: “Чому я поїхала в Україну”? Дізнавшись, що у моєї мами українське коріння, я зрозуміла, що зобов’язана там побувати. По-моєму, для кожної людини його коріння повинні бути значущими. Мені хотілося б більше дізнатися так само і про твоє родове дерево.

Чекаю з нетерпінням твоєї відповіді. З любов’ю, Даша.

P.S. Висилаю для тебе фото- та відеоматеріал.