Як відкрити бізнес у селі: поради молодим фермерам

Чи вигідно сьогодні займатися фермерством та що потрібно для старту в цій галузі? Які можуть бути ризики та як не прогоріти? Експертні поради для тих, хто хоче власну міні-ферму. Про це пише “Агро-центр” із посиланням на Слобідський край.

Голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Харківщини “Фермер” Василь Образцов розповідає, що досвід цих людей засвідчує: попри складні умови ведення бізнесу, корупцію та незбалансоване правове поле, фермерство може бути, і часто є досить прибутковою справою.

Абсолютна більшість фермерських господарств регіону займається рослинництвом. Насамперед – вирощуванням технічних культур, які в наших умовах приносять найбільший прибуток.

А ось тваринництво, зокрема молочарство, для малого господарства поки що справа швидше збиткова. Тож цією галуззю фермери цікавляться мало. Чи зміниться ситуація у майбутньому? Адже нещодавно Мінагропрод зафіксував нижню планку закупівельних цін на молоко на рівні 2,5 грн за літр для приватних господарств та 4,5 грн за літр для промислового виробника.

“Ні, – каже фермер. – У будь-якому разі доти, доки дрібнотоварники хоча б не згуртуються в кооперативи, які б дозволили приватникам наблизити якість молока до стандартів промисловиків”

Ще одна дуже важлива думка, яка висвітлює першу проблему початківців: коли майбутній фермер концентрується на тому, як виробити продукцію, а не на збуті.

“Сьогодні виростити – не проблема, – пояснює Василь Образцов. – Проблема знайти ринок та налагодити чіткі безперебійні канали збуту. Тобто, перш ніж виробляти, потрібно чітко розуміти, кому і як ви це згодом продасте. Саме ця ключова помилка вартує багатьом бізнесменам-початківцям втрати не лише вкладених коштів, але інколи й самого бізнесу”

Отже, й ми будемо розглядати наш гіпотетичний фермерський бізнес-проект, з “кінця” – тобто, з ринків збуту. Чи існують у регіоні незайняті агроніші, у яких майбутній фермер міг би бути піонером. На думку Василя Образцова – вже ні. Україна виробляє практично весь спектр їстівного, питного та агросировинного. А що не виробляє, то ввозить за відносно невисокою, а отже, конкурентною, ціною. Так, на сьогодні існують вільні ніші (наприклад, нетрадиційні для нашого регіону овочі – брюссельська капуста чи спаржа), але вони тому й не зайняті, що не надто популярні. Тож на їх «розкрутку» потрібні кошти, час та ресурси, що малому фермеру-одинаку не завжди під силу.

Але це не означає, що наразі непопулярні «вільні» сектори не потрібно навіть розглядати. Просто традиційні шляхи ведення справи в даному випадку не годяться. Доведеться виявляти творчий підхід, довго й важко шукати споживача, особисто налагоджувати канали збуту, знову ж таки, особисто контактувати з медіа. Тобто, готуватися до того, що доведеться займатися не тільки, а в чомусь і не стільки фермерством, а ще й маркетингом, піаром, торгівлею. А також бути готовим до того, що перший прибуток може з’явитися лише через кілька років. З іншого боку, на вашому боці буде практично повна відсутність конкурентів і фора в часі. Хоч і ненадовго, адже з вашою появою вони обов’язково з’являться.

Як приклад успішної реалізації подібного проекту можна навести власника фундукового саду Сергія Караптана з Кегичівського району. Кілька років тому він ризикнув, відвівши 10 га під горіхові насадження. І виграв. Торік його фундуковий сад уперше повністю зацвів і вже почав виходити на свою максимальну потужність. А от у його конкурентів насадження лише починають входити в силу. Час та особливий бізнес-нюх у фермерстві, як бачимо, мають значення.