Село і молодь в Європі: як стимулюють фермерство у Франції

На заході Франції знаходиться невелика комуна Ешіре, у якій трохи більше трьох тисяч жителів. Щоправда, вона відома на усю Європу своїм вершковим маслом.

У комуні займаються сільським господарством – тут розводять найпопулярніші у Франції м’ясні породи корів “партенез”. Комуна знаходиться неподалік від головного міста в регіоні – Ніора. Це відрізняє її від типової сільської “глибинки” центральної частини країни сучасністю та створює картинку, яку ми часто бачимо на рекламних роликах.

Сільське господарство переживає не найкращі часи. За останні 15 років кількість фермерів у нині країнах ЄС знизилася з 378 мільйонів до 7 мільйонів, не в останню чергу через розвиток технологій. Франція ж страждає від проблем у галузі чи не найбільше. Цьому є кілька пояснень – зокрема, високі ціни на робочу силу та черезмірну владу дистриб’юторних мереж. У таких умовах Німеччина з дешевшою робочою силою знаходиться в кращих умовах.

За останні десять років ціна м’яса у Франції збільшилася на 56%. Серед причин здорожчання часто називають нові норми для фермерів, у які ті повинні втискатися. Особливо шкодить це регіонам з ексклюзивною продукцією фермерів, адже сучасна глобалізована економіка вимагає мінімізувати витрати. Про яку мінімізацію можна говорити, якщо правильна обробка туші корови обходиться в 1,5 тисячі євро? А займає ця робота 20 годин. І як оптимізувати ціни на м’ясо, якщо перед продажем воно повинно ще не менше 21 дня “відпочивати” в спеціальному приміщенні з певною температурою, щоб потім розтанути в роті, а не випробовувати наші щелепи на міцність. Щоб конкурувати, необхідно знижувати витрати, природно, на шкоду якості.

Однією із загальних проблем галузі є спадкоємність поколінь. Важка праця без субот і неділь, далеко від мішури сучасних розваг навряд чи може слугувати приманкою для молодих людей. І все ж, як вважають жителі Ешіре, ситуація потихеньку виправляється. В цьому регіоні з гордістю показують великі господарства, на чолі яких стоять молоді фермери.

Жерому Гійоме 33 роки. Він одружений і вже має трьох дітей. У Ешіре він народився. Його батьки також спадкові фермери. Як у будь-якої дитини, який з народження живе на фермі, у нього могло бути тільки два шляхи: або тікати подалі до великого міста, або продовжити сімейну справу. Другий варіант, на перший погляд, здається більш логічним і простим. Але в реальності саме спадковість в аграрній галузі може виявитися ведмежою послугою. Справа в тому, що, згідно з французьким законодавством, діти не просто отримують від своїх батьків сімейну справу, а повинні самостійно викупити її. Найчастіше молоді люди не в змозі це зробити, враховуючи офіційну вартість батьківського сільгоспвиробництва.

“Я взяв кредит і викупив у батька його ферму, – каже Жером. – 350 корів-партенез – серйозна відповідальність. Але мене це не лякало. Я з дитинства вмів за ними доглядати. І потім я вважаю, що бути фермером – це найпочесніше заняття людини. Адже ми годуємо людей. Що може бути важливіше?”

Батько Жерома живе в сусідньому будинку. Сам яловичину ніколи не їсть. Не тому, що шкода корів, яких виростив:

“Ні, ніякої жалості немає, – хитро посміхається він. – Адже це моя робота. Просто я в дитинстві багато хворів. Сучасних ліків не було. А у моєї матері під рукою була тільки свіжа яловичина. Коли тобі дають кожен день антрекот з кров’ю, потім ти на цю страву дивитися не можеш”

Щоб стати офіційним наступником своїх батьків, потрібно не просто викупити їх господарство, а й відповідати ряду обов’язкових умов. Будь-який громадянин Франції, який вирішив легально займатися сільським господарством, повинен спочатку пройти професійну підготовку та отримати диплом фахівця в тій галузі сільського господарства, якою він збирається займатися. Цей же диплом необхідний, щоб мати право отримати допомогу від держави, а також право на ведення фермерської діяльності. Зазвичай майбутні фермери отримують освіту в спеціалізованих ліцеях або здають іспити спеціальної комісії, підготувавшись до усіх предметів самостійно.

Щоб залучити молодь до сільськогосподарської діяльності, муніципалітети та комуни стали проводити в життя програми продажу землі під будівництво сучасних торгово-розважальних комплексів в сільській місцевості. Також, набуває поширення система, при якій комуни купують землю, а потім здають її в оренду або перепродують майбутнім фермерам за доступною ціною. Реалізація цих програм вже приносить свої плоди.

Певна роль в просуванні молодих фермерів належить профільним профспілкам. Профспілка “Молоді аграрії”, створена в 1957 році, вважається ключовою і налічує понад 50 тисяч чоловік. Всім його виборним керівникам менше 35 років. Профспілка діє на рівні департаментів і об’єднує представників усіх секторів сільського господарства. Цікаво відзначити, що основа цієї профспілки була закладена ще під час Другої світової війни. Тоді була заснована Генеральна конфедерація сільського господарства – базова профспілка аграріїв Франції. І вже в 1947 році було прийнято рішення організувати секцію молодих аграріїв в рамках Генеральної конфедерації, головною стратегічною метою якої стала модернізація сільського господарства, його диверсифікація та спеціалізація.

Примітно, що сьогодні ця молодіжний профспілка однією зі своїх головних цілей вважає повсюдне використання нових технологічних можливостей, таких як безпілотники, робототехніка для доїння домашніх тварин, використання супутникової системи навігації (GPS), стеження за тваринами за допомогою комп’ютера – це тільки найпоширеніші технологічні нововведення, які активно використовують французькі фермери.

Стратегія на привабливість і комфортність фермерської діяльності, на полегшення бюрократичних процедур оформлення господарств, допомога держави в реалізації сільськогосподарської продукції націлена на залучення молоді до роботи на землі. Завдяки цим заходам молоді аграрії повинні відчути всю значущість своєї роботи, відчути себе головними на нашій планеті, відповідальними за майбутнє людства.