Переселенець відкрив власну ферму у Дніпропетровській області (ФОТО)

Зовсім молодим, неодруженим юнаком з’явився Василь Петрович Микуляк у наших краях. У 1976 році вперше побачили його у дворі рідної тітки, яка знайшла пристанище у тодішньому хуторі Каганович Письменської селищної ради. Починаючи з кінця п’ятдесятих років, приїзди чисельних бригад робітників із західних областей України в Дніпропетровську область були звичайним явищем.

Відправляючись у небачені степи, Василь розмірковував не лише над тітчиним запрошенням, а й про те, чи не знайдеться там вільна посада для дипломованого ветеринара. На щастя, саме такого фахівця бракувало на сусідній молочно-товарній фермі. Майже двадцять років Василь Петрович доглядав, лікував, оздоровлював тут худобу. За цей час знайшов свою дружину, став батьком двох дітей. Аби досі не спорожніли новоіванівські корівники, певно, могли б побачити його на старому посту. Час розпорядився інакше. Спочатку, коли ферму ліквідували – був у розпачі, а потім обставини підказали взятися за хліборобство.

У західників, самі знаєте, яка одвічна тяга до землі. Результатами задоволений. За урожай 2002 року придбав перший новенький трактор, який пригнали з Києва.

Серед односельців Василь Петрович ще змолоду користувався повагою, тому знайшлося немало бажаючих довірити свої земельні ділянки саме йому. Спочатку Петрович сам управлявся, сідав за кермо трактора і вантажівки, та згодом, коли в обробітку набралося близько 150 гектарів ріллі без найманої праці обійтися було неможливо. От і довелося Микуляку стати ще й роботодавцем, зареєструвавши в 2004 році своє власне фермерське господарство “Фотіна”.

Починаючи з малого, сьогодні Микуляк Василь Петрович твердо стоїть на ногах. Далеко не кожен з фермерів району може похизуватися такою, як у нього базою. Складські приміщення, повний набір сучасних ґрунтообробних знарядь, трактори, вантажівки, комбайни, здебільшого закордонного виробництва. Все це свідчить про те, що Петрович не випадково взявся за хліборобство. Цей чоловік – справжній господар, дивиться далеко наперед і планує свою перспективу.

Люди задоволені, орендодавці отримують орендну плату більшу ніж передбачено договорами і законодавством. Василь Петрович ніколи не оминає увагою тих, хто потребує допомоги, надає матеріальні допомогу школі, ветеранам, дітям, волонтерським організаціям. З початком бойових дій на сході нашої країни, один з перших в районі добровільно передав на фронт КАМАЗ.

Дружина й доньки Василя Петровича теж не залишились без діла, всі трудяться на благо фермерського господарства. У віддаленій Новоіванівці, де відсутнє будь-яке інше виробництво, для жителів села знайшлося не одне робоче місце. Але і заздрісники є, однак в багатьох можливості були рівними, та хист різний. Лежав би Микуляк на боці в очікуванні манни небесної чи інших дармових благ – не було б у нього ні здобутків ні авторитету. Прибувши в чужі краї, Василь Петрович зміг прижитися та глибоко вкорінитися в наші степи, чому не зайве було б повчитися й багатьом корінним жителям. Васильківщина пишається видатним земляком.

 Микола Кравченко, к.е.н., доцент кафедри обліку, аудиту та УФЕБ ДДАЕУ