Історія фермера з Львівщини (ФОТО)

60-річний фермер з Львівщини Василь Мандзюк називає своє господарство маленьким. Проте, наявність майже десятка полів загальною площею два гектари, трактора, вуликів, свиней, корови, кози та курей може це заперечити. Чоловік впевнений, що якщо “не буде одноосібника – не буде України”. Кореспондент “Агро-Центру” поспілкувалася із фермером та побачила реалії життя звичайного українського села.

«За тваринництвом – майбутнє»

“Я впевнений, що за тваринництвом стоїть майбутнє, – розпочинає розмову чоловік, – а саме за великою рогатою худобою”, – продовжує пан Василь.

Відтак, його родина менше року тому обзавелася молодою корівкою “Мілкою”, а два роки назад – кізкою “Базькою”.

Нині корова ще молока не дає, адже ще є теличкою. Коза ж за день може дати до чотирьох літрів молока. Порівняно із сусідською козою – це досить багато, наголошує чоловік. Годують тварин лише натуральним.

Менші члени сім’ї – внуки, часто виганяють корову та козу на пасовище. А доять козу або дружина пана Василя Євгенія, або дочка Марія.

Василь Мандзюк каже, що років десять назад у своєму господарстві вони тримали навіть двох биків. Така худоба була єдиною на все майже 2000-тисячне село.

А ще раніше, коли пані Євгенія та пан Василь одружилися, у них було п’ятеро корів. Фермер жартома додає: “Це була лабораторія по прийому молока”.

Про екологічно чистий мед

Вже роки як зо три чоловік почав тримати бджіл. Розповідає, що завдяки смішному випадку вони потрапили до нього “в руки” самі.

“Швагро випасав чергу корів на пасовищі. Бачить, що на дереві бджолиний рій. Він мені зателефонував. Тоді в мене було декілька пустих вуликів. Можливо, що комахи прилетіли сюди здалеку”,

– ділиться спогадами пан Василь.

Взимку 2017 року в фермера було 10 бджолинних сімей. Після холодів залишилося лише три. Допомагає вести бджолине господарство зять пана Василя Мар’ян.

Крім того, ще одного вулика вкрали. Нині Василь Мандзюк тримає 5 вуликів, які зробив самостійно. Їх чоловік розмістив на хуторі у своїх батьків, де чиста природа. Тож родина може ласувати свіжим, екологічно чистим медом.

А ще чоловік планує сконструювати бджолиний павільйон: “Буде причеп на колесах, щоб возити бджіл до гречки, до інших трав”.

Поля, теплиці, і «бубафоня»

В день, коли ми з паном Василем спілкувалися, він саме заколов двохрічну свиню.

“Шкода, що ви не прийшли на декілька годин раніше. Весь процес би побачили”,

– сміється фермер.

Тепер чоловік знову придбав двох малих поросят. Свиней, до слова, фермер також годує лише натуральними харчами, а не преміксами. Для цього на дев’яти полях площею майже два гектари власними руками вирощує овочі та зернові культури. Там у господаря росте і “цариця” – картопля, і кукурудза, і пшениця, і буряки кормові та цукрові, і гарбузи. Поблизу хати чоловік облаштував дві теплиці.

У теплицях вирощує полуницю, редиску, перець, помідори та огірки. А на подвір’ї плететься такий сорт винограду, що плодоносить вже на Спаса.

“Минулого року перець був скоріше, ніж цього. Також після 1 травня 2016 року вже їли спілу полуницю. В нас вона швидше була, ніж на Закарпатті”,

– розповідає пан Василь.

Чоловік також хоче встановити на зиму в теплиці спеціальну пічку – «бубафоню», яку планує сконструювати самостійно. Так як зробив і культиватор, і саджалку для картоплі, і млин та інше.

Трактор “ще з минулого століття”

Він своїми руками склав і свого старенького тракторця. Розповідає, що “назбирав залізяччя і зробив”. Про вік транспорту чоловік каже: “Ще з минулого століття”.

А трактор пан Василь постійно ремонтує. Чи не щотижня потрібно купувати нові деталі до транспорту, який так потрібний в селі. Тим паче, трактор працює без енергозберігаючих технологій, а вимагає пального. Та на труднощі чоловік не жаліється. А продовжує займатися улюбленою справою.

Нині в нього на думці придбати спеціальний прес, який складатиме сіно та солому відразу в тюки. Адже корові та козі на зиму потрібно заготовлювати сіно.
А ще чоловік вирощував гречку. Зізнається – це складно, бо для цього треба мати комбайн.

Як іноземці фотографували нутрій, а зубри топтали поля

Пан Василь розповідає, що раніше “господарка” теж була немаленькою. Тримали і ондатр декілька, і 50 нутрій. Одного разу в село завітали гості з Ізраїлю. Іноземці приходили спеціально фотографуватися з нутріями, бо ще такого не бачили, згадує Василь Мандзюк.

Сьогодні, щоб займатися нутріями, треба мати доступ до водойми. Колись чоловік для купання тварин спеціально ставив ванну. Ще фермер вирощував індиків, перепілок, кроликів, фреток, качок та цесарок.

Нині родина Василя Мандзюка має три курочки, півника і сорок курчат. Останніх часто крадуть коти, собаки і, навіть, лисиці. Лиси не бояться забігати ледь не в центр села. Чоловік стверджує, що по дорозі на поле в лісі можна зустріти і… зубрів! Вони одного разу зробили собі дорогу через поле пшениці в буряки.

Дивлячись на такий позитивний приклад, коли уся родина залучається до розвитку сільського господарства, можна впевнено стверджувати: що одним із пріоритетних напрямків розвитку державної політики повинне бути село. Тому Василь Мандзюк і всі його рідні закликають молодь починати створювати малі фермерські господарства. Бо ж “не буде одноосібника – не буде України”.

Анастасія Боднарська