Людмила Лукащук: “На Поліссі можуть рости екзотичні рослини”

В останні роки на Рівненщині в сільськогосподарському виробництві істотних змін зазнала структура посівних площ. Стрімкими темпами зростають площі таких теплолюбивих культур як соя і кукурудза. Соя на сьогодні займає найбільшу частку в структурі посівних площ – 21%, на долю кукурудзи припадає 14%.

Таке явище стало можливим завдяки процесам глобальних змін клімату. Тому питання оцінки змін клімату та адаптації до них землеробства регіону є надзвичайно актуальними.

Нині відбуваються кліматичні зміни, які впливають на продуктивність агровиробництва та змушує швидкими темпами змінювати його спеціалізацію.

Зміни клімату спричиняють зміни агрокліматичних умов росту, розвитку та формування продуктивності сільськогосподарських культур. Проявляється це істотним підвищенням температури повітря у зимові місяці, збільшенням кількості тривалих відлиг, часового зміщення розвитку природних процесів, подовженням безморозного періоду та тривалості вегетаційного періоду сільськогосподарських культур, збільшенням теплозабезпеченості вегетаційного періоду, деякими змінами у вологозабезпеченості.

Впродовж останніх 25 років відмічено стійке підвищення середньої річної температури повітря порівняно з кліматичною нормою. Аналіз кліматичних змін, які відбулися в регіоні свідчить, що за цей період середньорічна температура повітря зросла з 7,0оС до 8,5оС, тобто на 1,5оС. Причому найбільші значення температурного перевищення (2,0-2,3оС) характерні для літнього періоду. Спостереження за сумою опадів та їх річною динамікою свідчать, що хоча їх загальна кількість за останні 30 років зросла на 8%, проте в червні – липні істотно зменшилась. В червні розпочинається стрімке зниження вологозапасів ґрунту, які починають відновлюватись лише в другій половині осені. Наприклад, під пшеницею озимою, в цей період, запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту в останні 5 років були в 2 рази меншими ніж 20 років тому. Слід також враховувати, що в регіоні домінують піщані і легкосуглинкові ґрунти, яким властива невисока вологоємкість, тому нульові запаси продуктивної вологи не тільки в орному, а й в метровому шарі ґрунту для Полісся вже не є рідкістю.

Покращення теплозабезпеченості регіону також має суттєві позитивні наслідки. Зокрема, розширюються площі посіву таких теплолюбних ринкових культур як кукурудза і соя та можливість вирощування соняшнику. Також, стало можливим вирощувати їх більш пізньостиглі сорти і гібриди, які є більш продуктивними.

Науковці Інституту сільського господарства Західного Полісся розпочали розглядати проблему зміни клімати в напрямку диверсифікації галузі рослинництва, тобто адаптації до сучасних погодних умов нових нетипових для регіону сільськогосподарських культур. З метою порівняння продуктивності типових культур і нових для регіону був закладений демонстраційний полігон. На якому вирощуються горох, соя, кукурудза, соняшник, сорго, сорис, сочевиця, нут, а також дуже теплолюбні арахіс та кунжут.

Настання повної стиглості для будь якої рослини обумовлюється показником суми ефективних температур за період її вегетації.

Для холодостійких рослин – це сума ефективних температур > 50С. Основною умовою успішного вирощування теплолюбних культур є необхідна для них сума ефективних температур повітря > 100С (табл.1), а також сівба в добре прогрітий грунт ( температура грунту на глибині 10 см не повинна бути нижчою за 100С). Потреба в теплі для дозрівання культури також залежить від скоростиглості сорту. Важливо те, що чим пізньостигліший сорт, тим більше необхідно тепла для його дозрівання. Отже, для адаптації культури в умовах недостатнього теплозабезпечення вирощують теплолюбні культури ультраранніх або скоростиглих сортів, які потребують менше тепла для достигання врожаю.

Як бачите із представлених в таблиці 1 культур найбільше теплолюбними є кунжут та арахіс,  потреба в теплі становить для них 3000-35000С. Проте, не дивлячись на те, що просо є також теплолюбною культурою, у зв’язку із дуже коротким вегетаційним періодом (60-100 днів) біологічна потреба в теплі для цієї культури становить 1120-15700С, що є на рівні гороху – досить  холодостійкої культури.   Якщо говорити про вирощування в умовах Рівненщини нових, нетипових для регіону культур, то слід звернути першочергову увагу на нут та сочевицю. Це зернобобові культури, їх зерно містить 25-34% білка, що обумовлює їх велике продовольче значення.

Нут належить до холодостійких культур. Насіння проростає за температури 2-50С. Витримує заморозки до мінус 8-100С. Проте під час цвітіння, формування бобів і достигання нут досить вимогливий до тепла.

Нут дуже посухо- і жаростійка культура. Добре витримує повітряну і грунтову посуху, але негативно реагує на надмірну вологість. За надлишку вологи рослини ушкоджуються хворобами. До грунтів він невибагливий. Нут – рослина довгого дня, вегетаційний період триває 80-120 днів.

Сочевиця більш теплолюбна рослина, ніж нут. Не дивлячись на те, що температура проростання насіння така як для нуту, її сходи гинуть за температури мінус 2-30С. До вологи сочевиця вимоглива в період проростання насіння та на початку вегетації. У період наливання та дозрівання насіння надмірне зволоження шкідливе, оскільки в таких умовах формується велика вегетативна маса і мало бобів.

Нут і сочевиця – це культури, які традиційно вирощуються в посушливих умовах Степу. Оскільки останніми роками такі погодні умови в період літньої вегетації спостерігаються і в нашому регіоні то цілком можливе вирощування цих культур у нас. Проте слід відмітити, що поширення культур в сільськогосподарському виробництві залежить не тільки від можливостей забезпечення їхніх біологічних потреб, а в першу чергу від коньюктури ринку. Тому на сьогодні  поки, що не стоїть питання щодо конкуренції цих культур з традиційними для регіону горохом та соєю.

Щодо продуктивності нових культур в нашому регіоні, то як кажуть у народі: «Курчат восени рахують». Так і у нас результат нашої праці буде видно лише восени, після збирання врожаю. І якщо він буде негативним, для науковців це також результат.

Людмила Лукащук, заступник директора з наукової роботи Інституту сільського господарства Західного Полісся, кандидат сільськогосподарських наук.

Володимир Браценюк, молодший науковий співробітник лабораторії кормовиробництва та біоенергетичної сировини Інституту сільського господарства Західного Полісся.

 

 

 

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви бажаєте розмістити матеріал в рубрику “Блоги”, пишіть на електронну скриньку [email protected]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: